Ненька.

Навчила мене молитися ненька,
Коли я була зовсім маленька,
Я підросла, а вона просила – 
Дитино люба, дитино мила,
Де б не лежали твої дороги – 
Не забувай, памятай про Бога.
Життя мов море, життя мов битва,
Візьми з собою в життєву дорогу
Слова молитви: Хай буде воля Твоя мій Боже
Злітали роки – і я мужніла.
Ось уже юність на своїх крилах
У світ чарівний, казковий мене знімає
І щастя щиро мені бажає.
І я летіла, і я спішила...
Та поломались рожеві крила
І опустили мене на землю,
А на землі: Боже, як темно!
А на землі стільки сліз багато:
Тут рідний брат ненавидить брата,
Тут зрада поряд іде з любов’ю.
Тут обливається правда кров’ю.
Тож хто правий в цій незримій битві?
Якою ж буде тут моя доля
І я згадала слова молитви:
«Хай буде воля Твоя мій Боже.»
Тепер я знаю, хто допоможе – 
Мені відкрилась велика сила 
В словах тих дивних, що ненька вчила.
І стало легко, і стало просто
І стала правда нарівні зросту
Як добре мамо, матусю мила
Що ти молитись мене навчила
Я не забула тих слів чудесних
Збігають швидко в клопотах весни
Та поки в’ється життя дорога
Я далі вчуся вірить у Бога
Я вчуся щиро щодня молитись
Щоб було легше у світі жити